Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція
Апеляція може бути подана:
1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;
2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.
Апеляція також може бути подана:
1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;
2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.
1. Апеляційний суд розглядає справи за апеляціями на судові рішення судів першої інстанції, що не вступили в законну силу (див. п.3 ст.32 КПК).
2. Предметом оскарження в апеляційному порядку можуть бути ухвалені місцевими судами вироки, ухвали і постанови, що не вступили в законну силу.
Апеляція може бути подана на наступні ухвалені місцевими судами рішення, що не вступили в законну силу:
- обвинувальні і виправдувальні вироки;
- постанови про застосування або незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру;
- постанови (ухвали) про закриття справи;
- постанови (ухвали) про направлення справи на додаткове розслідування;
- окремі ухвали, постанови;
- інші постанови.
3. До інших постанов, на які може бути подана апеляція, відносяться постанови:
- про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їхнє скасування (див. ст.52-5 КПК);
- про надання дозволу на проведення окремих оперативно- розшукових заходів ( див. ст.97 КПК);
- про відмову в порушенні кримінальної справи (див. ст.99-1 КПК);
- про законність або незаконність затримання особи (див. ст.106 КПК);
- про взяття особи під варту або про відмову в цьому ( див. ст.177 КПК);
- про продовження строку тримання під вартою або про відмову в цьому ( див. ст.165-3 КПК);
- про відмову в проведенні обшуку ( див. ст.177 КПК);
- про направлення обвинуваченого на стаціонарну судово- медичну або судово-психіатричну експертизу або про відмову в такому направленні ( див. ст.205 КПК);
- по скарзі на постанову органів дізнання, слідчого і прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи (див. ст.236-2 КПК);
- по скарзі на постанову органів дізнання, слідчого і прокурора про закриття справи (див. ст.236-6 КПК);
- у справах приватного обвинувачення про відмову в порушенні кримінальної справи ( див. ст.251 КПК);
- про залишення апеляції без розгляду в зв'язку з порушенням вимог ст.350 КПК ( див. ст.352 КПК);
- про залишення апеляції без розгляду через пропуск строку оскарження ( див. ст.353 КПК);
- про відмову у відновленні строку на апеляційне оскарження або про відновлення такого строку ( див. ст.352 КПК);
- про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (див. ст.407 КПК);
- з питань звільнення від покарання через хворобу ( див. ст.408 КПК);
- з питань скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ( див. ст.408-2 КПК);
- з питань скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років ( див. ст.408-3 КПК);
- з питань заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження або позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні ( див. ст.410 КПК);
- з питань застосування судом примусового лікування до засуджених, що є алкоголіками або наркоманами, і його припинення ( див. ст.411-1 КПК);
- з питань розгляду клопотання про зняття судимості ( див. ст.414 КПК);
- з питань розгляду клопотань про включення часу відбування виправних робіт у загальний виробничий стаж ( див. ст.414-1 КПК);
- про застосування, скасування або зміну примусових заходів медичного характеру ( див. ст.424 КПК);
- у випадках, передбачених ст.449 КПК.
Крім перерахованих постанов, ніякі інші постанови місцевих судів оскарженню в апеляційному порядку не підлягають.
4. Відповідно до вимог закону не підлягають оскарженню в апеляційному порядку постанови місцевих судів:
- про усунення захисника від участі у справі ( див. ст.61-1 КПК);
- про проведення обшуку ( див. ст.177 КПК);
- про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку ( див. ст.187 КПК);
- про огляд житла або іншого володіння особи ( див. ст.190 КПК);
- про призначення справи до судового розгляду ( див. ст.245 КПК);
- про зупинення справи і направлення її за підсудністю ( див. ст.249 КПК);
- про повернення справи прокуророві ( див. ст.249-1 КПК);
- про залишення апеляції без руху ( див. ст.352 КПК).
6. Законність і обґрунтованість судових рішень місцевих судів, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, підлягають перевірці в апеляційній інстанції при розгляді справи по суті за апеляцією на вирок, ухвалу (постанову) про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, на постанову про застосування або незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру.
Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію
Апеляцію мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи;
6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;
7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосується вирішення позову;
8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
10) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову;
11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;
12) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
1. Провадження в апеляційній інстанції є однією із стадій кримінального процесу, в якій апеляційний суд за апеляцією перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, зазначених у ст.347 КПК.
2. Приводом до початку апеляційного провадження є апеляція, подана одним з учасників процесу, зазначеним у статті, що коментується.
3. Апеляція - це подання прокурора і скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку.
4. Своєчасна подача апеляції викликає порушення апеляційного провадження і направлення її в апеляційний суд.
5. Перелік осіб, наділених правом подати апеляцію, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.
6. Законними представниками засудженого, виправданого, обвинуваченого, стосовно якого справа направлена на додаткове розслідування, або стосовно якого справа закрита, або щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, а також законними представниками особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру, можуть бути батьки, опікуни, піклувальники цих осіб або представники тих установ і організацій, під опікою або піклуванням яких вони знаходилися, при наявності документів, що підтверджують їхній статус, і постанови особи, що провадить дізнання, слідчого, судді або ухвали суду про визнання їх законними представниками.
Законний представник і захисник можуть подати апеляцію лише в інтересах особи, яку вони представляють, а не всупереч їм.
7. Засуджений, його законний представник і захисник вправі подати апеляцію на вирок у частині, що стосується інтересів засудженого.
7.1. Засуджений має право подати апеляцію незалежно від того, чи брав він участь у судовому розгляді (про розгляд справи за відсутності підсудного див. коментар до ст.262 КПК), чи визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні.
7.2. Інтереси стосуються засудженого у тому випадку, коли прямо або побічно рішення і судження вступної, мотивувальної або резолютивної частин вироку мають значення для засудженого в правовому, фізичному, матеріальному або моральному відношенні.
7.3. Засуджений вправі подати апеляцію на постанови з питань:
- умовно-дострокового звільнення від покарання, або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або відмови в цьому ( див. ст.407 КПК);
- звільнення від покарання через хворобу ( див. ст.408 КПК);
- скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (див. ст.408-2 КПК);
- скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років ( див. ст.408-3 КПК);
- заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт, обмеження або позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі утриманням у дисциплінарному батальйоні ( див. ст.410 КПК);
- застосування судом примусового лікування до засуджених, котрі є алкоголіками або наркоманами, і його припинення ( див. ст.411-1 КПК);
- розгляду клопотань про включення часу відбування виправних робіт у загальний трудовий стаж (див. ст.414-1 КПК);
8. Захисник підсудного, що брав участь у суді першої інстанції, має право подати апеляцію за власною ініціативою, однак тільки в інтересах підсудного, а не всупереч їм.
8.1. Захисник не вправі оскаржити вирок, якщо після його постанови і проголошення підсудний відмовляється від захисника.
8.2. При відмові від апеляції захисника в засіданні апеляційного суду провадження по справі в апеляційному порядку закривається, якщо ця відмова прийнята судом, а інші апеляції відсутні.
8.3. При відмові засудженого від захисника суд повинен з'ясувати, чи не є це рішення вимушеним, наприклад через відсутність засобів на оплату послуг захисника або з інших об'єктивних причин засуджений не може запросити захисника ( див. ст.47 КПК).
8.4. Відмова від захисника у випадках, коли його участь є обов'язковою ( див. ч.2 ст.45 КПК), може бути прийнята апеляційним судом тільки тоді, коли засуджений або виправданий обґрунтує її мотивами, які суд визнає вартими уваги. У такому разі захисник замінюється іншим ( див. ст.46 КПК).
8.5. У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбачених ч.1 ст.45 КПК, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого або виправданого.
8.6. Апеляцію може подати захисник, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але має угоду з засудженим або виправданим на ведення справи в апеляційному порядку.
8.7. Особа, що буде брати участь у справі як захисник, повинна представити документи, які підтверджують її право займатися діяльністю по захисту, угоду або інший передбачений ст.44 КПК документ про право на захист конкретної особи і клопотання про допуск до участі в справі як захисника.
8.8. Про допуск особи до участі в кримінальній справі як захисника особа, що провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Захисник, що не брав участі у суді першої інстанції, повинен представити постанову судді або ухвалу суду першої інстанції про допуск його як захисника.
8.9. Якщо клопотання про допуск особи до участі в справі як захисника надходить у суд апеляційної інстанції, останній розглядає його і виносить ухвалу про допуск особи до участі в справі як захисника або про відмову в цьому.
9. Виправданий, його законний представник і захисник вправі подати апеляцію лише в частині мотивів і підстав виправдання.
9.1. До підстав виправдання відносяться: відсутність події злочину, відсутність складу злочину, недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину (див. ч.4 ст.327 КПК).
9.2. В апеляції може ставитися питання про виправдання не в зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі у вчиненні злочину, а через відсутність події злочину, про застосування або незастосування того або іншого закону.
9.3. Виправданий може подати апеляцію й у тому випадку, якщо підстава виправдання, на його думку, визначена правильно, але при її обґрунтуванні в мотивувальній частині вироку суд допустив формулювання, що ставлять під сумнів його невинуватість. У такому випадку виправданий може просити апеляційний суд про виключення цих формулювань з вироку.
9.4. До мотивів виправдання, на які може бути подана апеляція, варто відносити докази, процесуальні рішення, аргументацію, викладені в мотивувальній частині вироку, що, на думку апелянта, вносять сумніви в обґрунтування виправдання або іншим чином компрометують виправданого.
10. На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляцію сам неповнолітній, його законний представник і захисник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього (див. ст.449 КПК).
11. Законний представник і захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру, вправі подати апеляцію на рішення суду про застосування, скасування або зміну примусових заходів медичного характеру ( див. ст.424 КПК),
12. Обвинувачений, у відношенні якого справа закрита, його законний представник і захисник вправі подати апеляцію в частині мотивів і підстав закриття справи.
12.1. До підстав закриття справи відносяться обставини, передбачені ст.6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК.
12.2. До мотивів закриття справи, що можуть оскаржуватися в апеляції, відносяться аргументація, приведена в обґрунтування тих або інших висновків, формулювання, висловлювання, що, на думку апелянта, вносять сумнів або ганьблять особу, щодо якої справа закрита.
13. На постанову, ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування мають право подати апеляцію обвинувачений, його законний представник і захисник. В апеляції можуть заперечуватися тільки мотиви і підстави направлення справи на додаткове розслідування.
13.1. Про підстави направлення справи на додаткове розслідування див. коментар до ст.246, 281 КПК.
13.2. До мотивів направлення справи на додаткове розслідування відносяться аргументи про необхідність перевірки тієї або іншої обставини, проведення певних слідчих дій. Неприпустимо в постанові, ухвалі вирішувати наперед доведеність обвинувачення, його обсяг, кваліфікацію вчиненого, вірогідність доказів, визнавати встановленими обставини, що підлягають перевірці.
14. Потерпілий і його представник мають право подати апеляцію в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо вирок ухвалений стосовно декількох засуджених, потерпілий вправі оскаржити вирок тільки стосовно особи, діями якої йому заподіяна фізична, майнова або моральна шкода.
14.1. Якщо потерпілий визнаний цивільним позивачем, він вправі у своїй апеляції відстоювати позовні вимоги.
14.2. У справі про злочин, наслідком якого стала смерть жертви, право на подачу апеляції з'являється в її близького родича, визнаного у встановленому законом порядку потерпілим ( див. ст.52 КПК).
14.3. Потерпілий і його представник вправі подати апеляцію на рішення суду про закриття справи у відповідності зі {1_6}. ст.6, {1_7}. 7, {1_8}. 7-1,{1_9}. 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК або при застосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру у відповідності зі ст.7-3 КПК ( див. ст.12 КПК).
15. Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом надається право подати апеляцію тільки в частині рішень, що стосуються цивільного позову.
16. Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники й інші особи за постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Якщо цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа або організація, представниками їхніх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на це особи ( див. ст.52 КПК).
17. Виходячи з того, що на прокурора покладений обов'язок на всіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачені законом заходи до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили ( див. ч.2 ст.25 КПК), прокурор зобов'язаний подати апеляцію на судове рішення незалежно від того, чиї інтереси порушуються.
17.1. Обов'язок подати апеляцію покладений законом на прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і на прокурора, що затвердив обвинувальний висновок.
17.2. Як прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, так і прокурор, що затвердив обвинувальний висновок, вправі подати апеляцію тільки в межах обвинувачення, яке підтримував прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
17.3. Вищестоящі прокурори - Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори обласного і прирівняного до них рівня, якщо вони не брали участі в розгляді справи і не затверджували обвинувальний висновок, не наділені правом подачі апеляції.
17.4. Прокурор має право подати апеляцію на судові рішення у випадках, передбачених ст.106, 165-2, 165-3, 177, 205, 236-2, 236-6, 407, 408, 408-2, 408-3, 410, 411-1, 414, 414-1, 424, 449 КПК.
18. Апеляцію може подати особа, у відношенні якої винесена окрема ухвала (постанова) суду. До таких осіб відносяться особи, у тому числі і посадові, яких суд визнав такими, що допустили порушення прав громадян або інші порушення закону, або своїм поводженням сприяли вчиненню злочину, і з цього приводу виніс окрему ухвалу, постанову (див. ст.232 КПК).
19. Чинним Кодексом передбачено, що апеляцію мають право також подати:
- особи, стосовно яких прийняте рішення про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їхнє скасування (див. ст.52-5 КПК);
- особи, інтересів яких стосується постанова про надання дозволу на проведення окремих оперативно-розшукових заходів (див. ст.97 КПК), про відмову в порушенні кримінальної справи (див. ст.99-1 КПК);про залишення апеляції без розгляду ( див. ч.2 ст.352 КПК); про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження ( див. ст.353 КПК);
- підозрюваний, обвинувачений, його захисник або законний представник - на постанову судді про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту або про відмову в цьому (див. ст.165-2 КПК); про продовження строків утримання під вартою або про відмову в цьому (див. ст.165-3 КПК), особа, відносно якої прийняте рішення, або її захисник чи законний представник - на постанову про законність або незаконність затримання цієї особи ( див. ст.106 КПК);
- обвинувачений, його захисник або законний представник - на постанову про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу або відмову в цьому (див. ст.205 КПК);
- особа, що подала скаргу, - на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи ( див. ст.236-2 КПК); на постанову про закриття справи (див. ст.236-6 КПК);
- у справі приватного обвинувачення - на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (див. ст.251 КПК);
- особа, якої стосується рішення, - за справами, що надійшли з постановою слідчого, прокурора про закриття справи і застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ( див. ст.449 КПК).
20. Апеляції, подані в суд особами, що не мають права на їхню подачу, повертаються цим особам з роз'ясненням причин їхнього повернення.
21. Про зміст апеляції див. коментар до ст.350 КПК.
22. Особа, що подала апеляцію, до початку розгляду справи в апеляційному суді має право доповнити, змінити або відкликати апеляцію, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду ( див. ст.355 КПК).
Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження
Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.
Якщо апеляція подана у встановлені частиною третьою цієї статті строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених статтями 350 і 351 цього Кодексу.
Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу, подається безпосередньо до апеляційного суду у строки, встановлені у цих статтях, і розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього Кодексу.
1. Апеляція на судові рішення, що постановлюються у випадках, передбачених ст.52-2, 165-2, 165-3, 177, 205 КПК, подається безпосередньо в апеляційний суд, а на всі інші судові рішення - через суд першої інстанції.
2. Якщо апеляція подана безпосередньо в апеляційний суд (крім подачі апеляції на ухвалу або постанову у випадках, зазначених у ч.5 ст.349 КПК), він направляє її в суд першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.350 і 351 КПК.
3. Головуючий у суді першої інстанції зобов'язаний роз'яснити учасникам процесу зміст вироку, строки і порядок його оскарження (див. ч.3 ст.341 КПК), а також зміст постанови (ухвали), що підлягає оскарженню, строк і порядок подачі апеляції.
4. Прокурор і захисник (не тільки адвокат, але і всі інші особи, що мають статус захисника) зобов'язані додавати до апеляції її копії в кількості, рівній кількості учасників судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.
5. Якщо прокурор або захисник не подали копії апеляції або подали їх у кількості, недостатній для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху і повідомляє про необхідність подати відповідне число копій.
6. Апеляція на судові рішення місцевих судів може бути подана в наступні строки:
- на обвинувальні і виправдувальні вироки - протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженому, що знаходиться під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку;
- на окремі ухвали (постанови) - протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення;
- на постанови, винесені у випадках, передбачених ст.52-2, 165-2, 165-3, 177, 205 КПК, - протягом трьох діб з дня їх винесення;
- на постанови, винесені у випадках, передбачених ст.106, 236-2, 236-6, 246, 248, 251, 276, 281, 282, 407, 408, 408-2, 408-3, 410, 411-1, 414, 414-1 КПК, - протягом семи діб з дня їх винесення;
- на постанови, винесені у випадках, передбачених ст.99-1 КПК, - протягом семи днів із дня одержання копії постанови;
- на постанови (ухвали) про застосування примусових заходів виховного і медичного характеру, а також про скасування або зміну примусового заходу медичного характеру апеляції подаються в загальному порядку (див. ст.424, 449 КПК), тобто протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення;
- на постанову про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду ( див. ст.352, 353 КПК), і на рішення про закриття справи у відповідності зі {1_7}. ст.7,{1_8}. 7-1, {1_9}. 7-2, 7-3, 8, 9, 10, 11-1 ( див. ст.12 КПК) строк подачі апеляції не зазначений.
7. Виходячи із загального правила, встановленого ч.3 ст.349 КПК, про те, що апеляція на ухвалу або постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено чинним Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, термін подачі апеляції на постанови (ухвали) у випадках, передбачених ст.12, 352, 353, 424, 449 КПК, - становить п'ятнадцять діб з моменту їх проголошення.
8. Вирахування строку подачі апеляції здійснюється за загальними правилами ( див. ст.89 КПК).
9. Перебування кримінальної справи в суді першої інстанції протягом строку, встановленого для подачі апеляції, і заборона на її витребування в цей період є гарантіями права учасників процесу на ознайомлення з матеріалами справи й апеляціями, що надійшли в суд.
10. Несвоєчасне вручення засудженому копії вироку повинне розглядатися як підстава для відновлення пропущеного строку на подачу апеляції.
11. Протягом строку, встановленого для подачі апеляції, суд першої інстанції за наявності відповідних клопотань сторін зобов'язаний надати їм можливість ознайомитися з матеріалами справи. Учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються прокурор, що брав участь у розгляді справи, і учасники судового розгляду, що заявили клопотання про ознайомлення з ним.
Про порядок і строки подачі клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання, подачі зауважень і їх розгляду див. коментар ст.88 КПК.
Стаття 88. Зауваження на протокол судового засідання
Учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту. Письмове клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання зазначені особи мають право заявити протягом трьох діб з часу проголошення вироку чи іншого судового рішення.
Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники судового розгляду, які заявили клопотання про ознайомлення з ним. З моменту одержання цього повідомлення вони вправі протягом трьох діб ознайомитись з протоколом і подати на нього зауваження. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений постановою головуючого.
У разі умисного затягування ознайомлення з протоколом судового засідання чи виставлення не передбачених законом умов для його ознайомлення, особа, яка пред'являє протокол для ознайомлення, складає про це протокол і передає його головуючому. Головуючий у таких випадках затверджує графік ознайомлення, який є обов'язковим для особи, яка знайомиться з протоколом судового засідання. За наявності поважних причин визначені у графіку строки ознайомлення з протоколом можуть бути продовжені постановою головуючого. Після закінчення визначеного в графіку строку головуючий своїм розпорядженням припиняє ознайомлення з протоколом.
Головуючий розглядає зауваження на протокол судового засідання і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність.
При незгоді головуючого з зауваженнями вони вносяться на розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень повідомляються всі учасники судового розгляду, але їх неявка не перешкоджає розгляду зауважень.
Зауваження на протокол розглядаються:
якщо справа розглядалася суддею одноособово - головуючим;
якщо справа розглядалась колегіально - цим судом чи більшістю його складу.
У судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які подали зауваження, думка інших учасників судового розгляду, при необхідності відтворюється технічний запис процесу, якщо він здійснювався, опитуються особи, щодо змісту показань яких подані зауваження. Суддя - постановою, а суд - ухвалою за наявності до того підстав задовольняють чи відхиляють зауваження.
Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд приєднуються до справи.
Якщо з якихось причин зауваження розглянути неможливо, вони приєднуються до справи і оцінюються судом вищого рівня у сукупності з усіма матеріалами справи.
Зауваження на протокол судового засідання, подані з порушенням строків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, постановою головуючого залишаються без розгляду, але приєднуються до справи. Заяви щодо неправильності чи неповноти протоколу судового засідання тих учасників судового розгляду, які своєчасно не заявили клопотання про ознайомлення з протоколом або без поважних причин не ознайомились з ним повністю чи частково, судами до уваги не беруться.
1. Суддя, який головував у судовому засіданні, зобов'язаний роз'яснити учасникам судового розгляду їх право ознайомитися з протоколом і подати на нього зауваження, а також забезпечити можливість здійснення цього права.
2. Зауваження на протокол судового засідання мають бути приєднані до протоколу і в тому разі, коли головуючий погодився з ними і вніс відповідні поправки, бо вони є процесуальним документом, передбаченим законом. Заперечення секретаря судового засідання проти внесення головуючим виправлень або доповнень до протоколу, у відповідності з зауваженнями учасників судового розгляду, не є підставою для скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд, оскільки відповідальним за складання протоколу є судддя або головуючий при колегіальному розгляді справи. Ці заперечення секретаря мають бути оформлені у вигляді окремої заяви і приєднані до справи. Вони у сукупності з іншими матеріалами досліджуються судом вищого рівня при перевірці законності і обґрунтованості вироку.
3. Про час і місце судового засідання, на якому будуть розглядатися зауваження на протокол при незгоді з ним головуючого, повідомляються учасники судового розгляду, які подали зауваження, і в разі явки цих осіб суд зобов'язаний вислухати їхні пояснення. На вимогу учасників або за ініціативою суду відбувається фіксування цього засідання з допомогою звукозаписуючої апаратури.
4. Якщо неможливо розглянути зауваження у зв'язку з вибуттям двох або всіх суддів чи судді, який розглядав справу одноособово, про це повідомляється особам, які подали зауваження, а самі зауваження приєднуються до справи і оцінюються у сукупності з усіма матеріалами справи судом вищої інстанції при розгляді скарг і подань (див. п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" від 27 грудня 1985 р.).
12. Ненадання сторонам можливості ознайомитися з матеріалами справи є підставою для повернення справи суду першої інстанції ( див. п.2 ч.2 ст.359 КПК).
13. Про наслідки порушення строку на апеляційне оскарження і про порядок його відновлення див. коментар ст.353 КПК.
Стаття 350. Зміст апеляції
В апеляції зазначаються:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції.
При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
1. Форма і зміст апеляції мають важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у них формулювань, доводів і прохань залежать наслідки розгляду апеляції.
2. В апеляції вказується повна офіційна назва суду, якому адресується апеляція, що передбачено {4_799_1}. Указом Президента України "Про Мережу та кількісний склад суддів апеляційних судів" від 20 серпня 2001 р.
3. Особа, що подає апеляцію, повинна указати своє прізвище, ім'я і по батькові, процесуальне положення в кримінальній справі, місце проживання або перебування.
Прокурор, крім того, повинен вказати своє посадове положення, чи брав він участь у судовому засіданні при розгляді справи або затверджував обвинувальний висновок.
Захисник повинен указати, до якої категорії осіб, зазначених у ч.3 ст.44 КПК, він відноситься і чим підтверджуються його повноваження.
4. В апеляції вказується, яке конкретно судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, число, місяць і рік його постанови, прізвище, ім'я і по батькові особи, щодо якої ухвалене рішення, суть вироку, ухвали, постанови (якщо особа засуджена - за якою статтею, частиною статті КК і до якого покарання, якщо виправдана - за якою статтею КК, частиною статті та ін.).
В апеляції викладається короткий зміст судового рішення і наводяться формулювання зі змісту його мотивувальної частини, які оскаржуються.
5. В апеляції повинна мати місце вказівка на те, у чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови і доводи в обґрунтування такої позиції.
Апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення ( див. ст.367 КПК), які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, привести конкретні докази й аргументи в обґрунтування кожної позиції.
6. Прокурор і захисник (кожна особа, що бере участь у справі як захисник, а не тільки адвокат) при обґрунтуванні своїх доводів про необхідність скасування або зміни судового рішення зобов'язані послатися на відповідні аркуші справи, де знаходиться той доказ, на який посилається апелянт.
7. В апеляції повинно викладатися конкретне прохання особи, що подає апеляцію, сформульоване з урахуванням того, які рішення апеляційний суд вправі ухвалити ( див. ст.366 КПК).
8. Прокурор і захисник зобов'язані подати копії апеляції в кількості, необхідній для вручення їх кожному учаснику процесу, інтересів якого стосується апеляція.
9. Захисник повинен надати документи, що підтверджують його повноваження в кримінальній справі.
10. Особа, що подає апеляцію, зобов'язана додати до апеляції документи, на які є посилання в апеляції, але які в справі відсутні, а також має право додавати будь-які документи, що, на її думку, необхідні для правильного вирішення справи.
В апеляції наводиться перелік усіх документів, що додаються до неї.
11. Апеляція повинна бути підписана особою, від імені якої вона подається.
12. У випадку невиконання особою, що подала апеляцію, вимог ст.350 КПК суд першої інстанції залишає апеляцію без руху (див. ст.352 КПК).
13. Якщо суд першої інстанції прийняв апеляцію, що не відповідає вимогам ст.350 КПК, апеляційний суд повертає справу суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.353 або 354 КПК ( див. ст.359 КПК).
Стаття 351. Повідомлення про апеляцію
Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у статті 348 цього Кодексу осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.
Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення на апеляцію.
Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
1. На суд першої інстанції законом покладений обов'язок сповіщати про надходження апеляції прокурора й інших осіб ( див. ст.348 КПК), інтересів яких вона стосується. Питання про коло осіб, яких стосується апеляція, вирішу
