У справі Шабельник проти України11 (лютий 2002 року, житомирська прокуратура) розглядався інший дуже поширений трюк. Тут заявник був допитаний у якості свідка та зізнався у злочині. Європейський суд визнав, що у цьому випадку заявник був примушений свідчити проти себе під загрозою кримінальної відповідальності, а також був позбавлений права на захист.
Таким чином, в Україні діє система органів внутрішніх справ, яка дозволяє своїм співробітникам не дотримуватись законодавства.
Діюча система органів внутрішніх справ залишається небезпечною для суспільства і терпимою до порушень прав людей, орієнтованою на системні перевищення повноважень і зловживання владою, незаконні затримання, допити і катування — система оВС залишається подібною злочинній системі. Діюча немов би із метою захисту суспільства від злочинців, вона сьогодні залишається орієнтованою на те, щоб виховувати співробітників, які уподібнюються у своїй діяльності злочинцям. що є, безумовно, неприпустимим.
Стосовно тих, хто має владні повноваження, діє інший принцип «дозволено тільки те, на що уповноважив закон, і тільки у визначеній законом процедурі (формі)»
чрезмерное использование специальных средств (использование наручников более 2 часов; нанесение ударов дубинкой по голове, груди, животу). Длительное содержание в неприспособленных для этого местах (машине, кабинетах, коридорах, подвалах) Запугивание, угрозы, в т.ч. в отношении близких людей обращение, унижающее человеческое достоинство
Принятые министерством внутренних дел после 2005 года меры по усилению контроля за задержаниями, их законностью и порядком оформления, к сожалению, привели к тому, что реально задержанных людей (то есть уже лишенных возможности выйти из райотдела) стали оформлять как приглашенных, доставленных, посетителей, либо не записывают в журналы дежурной части. Это, в свою очередь, привело к тому, что количество осужденных, отмечающих, что их поместили в иТТ более чем через 3 суток после задержания, возросло с 17% в 2003 году до 45% в 2009.
Так, сегодня незаконное насилие в органах внутренних дел рассматривается не как преступление, а как чрезвычайное происшествие с личным составом оВД; для их расследования привлекается инспекция по работе с личным составом, которая де-юре не является независимым органом расследования и не имеет процессуальных полномочий на проведение дознания и оперативно-розыскных мероприятий, однако де-факто готовит материалы и проекты решений для прокуратуры. Перебування осіб в приміщеннях ОВС
без надання їм офіційного правового статусу створює передумови для порушення прав таких осіб, тим більше, що без статусу затриманої особи вони не набувають спеціальних прав, передбачених для такої особи законодавством.
Зазначимо також, що відповідно до наказу мВС України № 1561 від 18.12.2003 р. слідчі та інші передбачені законодавством заходи, в тому числі опитування, мають проводитись в спеціально обладнаних кімнатах в оВС для проведення слідчих дій та інших заходів. цей наказ часто не виконується: такі кімнати в райвідділах просто не існують.
1.2. Посилити контроль за дотриманням працівниками органів дізнання вимог закону про своєчасну реєстрацію затримання та про максимальний термін тримання осіб в міськрайлінорганах внутрішніх справ, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини щодо визначення моменту затримання особи, а також вживати самих су ворих заходів впливу на працівників, які порушують ці вимоги.
1.3. Відповідно до установлених мВС України діючих правил, проводити першочергові слідчі дії та інші заходи, зокрема, опитування, з особами, що запрошені до рай відділів з метою з’ясування обставин злочинів, виключно в спеціально обладнаних кім натах для проведення слідчих дій та інших заходів.
1.4. Вжити заходів для безперервного використання в оВС систем відеоспостереження із записом як відеоінформації, так і часу, з наступним їх зберіганням впро довж установлених термінів, в тому числі при проведенні опитувань осіб, запрошених до райвідділів працівниками органу дізнання або слідчими, та допиту підозрюваних у скоєнні злочину, а також вживати суворих заходів впливу на керівників оВС за неза безпечення працездатності цих систем.
Також слід зазначити, що будь-яка скарга на застосування працівниками міліції незаконних заходів психічного та фізичного впливу за своєю правовою природою є за явою про скоєний злочин. Відповідно, провадження по таких заявах має провадитись в порядку статті 97 КПК України. а відтак, якщо така заява надійшла до неналежного органу, має бути впродовж трьох днів передана для перевірки за належністю. Тобто на правлення в прокуратуру матеріалів по скарзі на застосування незаконного насильства лише по завершенні службової перевірки відповідним підрозділом головного управлін ня мВС в області, тобто через місяць після надходження скарги, є ще й прямим пору шенням частини 2 статті 97 КПК України.
Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право: ... 5) затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, — на строки і в порядку, передбачених, законом…
його статус під час фактичного тримання під вартою правоохо ронного органу залишається невизначеним до тих пір, поки посадова особа (слідчий чи дізнавач) не складе протокол затримання. Відповідно до пануючої доктрини та практи ки саме з цього моменту виникає обов’язок агентів держави повідомити затриманому про його права, інформувати родичів про затримання, надати доступ до адвоката тощо. невизначений статус підозрюваного між моментом позбавлення його свободи і момен том складання протоколу про затримання, перешкоджає реалізації ним своїх прав, га рантованих статтями 29 Конституції України і статтями 5 та 6 Європейської Конвенції із захисту прав людини.
одна з причин використання такого «тіньового» затримання полягає в тому, що в законодавстві фактично відсутні самостійні критерії для визначення законного затриманя
у законодавстві України відсутнє положення закону, яке б, — з одного боку, — чітко визначало б умови законності «фактич ного» затримання, і — з іншого боку, — регулювало б правовідносини, що складаються в період між «фактичним» затриманням і складанням протоколу про затримання.
оскільки згідно зі статтею 29 Конституції затриманий має бути звільнений, якщо протягом 72 годин йому не вручене рішення суду, з цього випливає, що строк достав лення до судді має залишати розумну можливість провести судовий розгляд і ухвалити судове рішення в межах цього граничного терміну. У цьому відношенні формулювання статті 106 КПК можуть стати причиною порушення цієї вимоги Конституції, оскільки ця стаття закінченням терміну вважає момент доставлення до судді, а не момент вру? чення мотивованого судового рішення затриманому.
Правоохоронні органи вважають 72 години строком, протягом якого вони мають нічим не обмежені повноваження тримати людину під вартою. Судді, до яких доставляються затримані особи, не вимагають від правоохоронних органів надати докази того, що затримана особа не могла бути доставлена у більш короткий строк. Правозахисна група не має інформації про випадки, коли затриманий був би доставлений до судді в той же день чи наступного дня після затримання.
наказУ мвс УКраїни та ддУпвп № 300/73 від 23.04.2001 наведемо витяги з наказу: «2.5. Протягом 10 діб з дня виявлення порушення законності проводити службові розслідування за кожним фактом: — неповідомлення або не своєчасного повідомлення затриманого чи заарештованого про мотиви його арешту чи затримання; — нероз’яснення затриманому, заарештованому права про можливість з моменту затримання, об рання запобіжного заходу захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захис ника або ненадання йому можливості скористатись таким правом; — неповідомлення про затримання особи його близьких родичів; — звільнення осіб з ізоляторів тимчасового тримання у зв’язку з непідтвердженням підозри або скінченням строку затримання; — порушення вимог законодавства України, що регламентує строки тримання обвинувачених під вартою; — винесення виправдувальних вироків та закриття кримінальних справ відносно осіб, які утримува лись під вартою.»
« . За результатами службового розслідування складати письмовий мотивований висновок, який за тверджувати особисто. Висновок службового розслідування разом із опіями наказів про покарання винних надсилати до Головного слідчого управління МВС України в 5-денний строк з дня їх затверд ження.» «8. Начальникам слідчих ізоляторів Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальникам ізоляторів тимчасового тримання ГУМВС, УМВС України заборонити без письмового дозволу слідчого, за яким рахується заарештований (затриманий), його видачу працівникам опера тивних та інших служб міліції.»
За таких умов, наказ змушує їх певний час утримувати фактично затриману особу в оВС без складання протоколу про затримання, до отримання додаткових даних про причетність особи до скоєння злочи ну, даних про особу і т. ін.
«складання протоколу затримання особи з затримкою після доставляння».
«Невиправдане зволікання зі складанням протоколу затримання особи, внесення до ньо го особою, яка його склала завідомо неправдивих підстав, мотивів, дня, години, року, місця фактичного затримання, або невручення затриманому негайно копії протоколу затриман ня з переліком його прав та обов’язків;».
оскільки, за загальним правилом, конвоювання в оВС здійснюється працівниками спеціального підрозділу оВС, то видача заарештованої (затриманої) особи для конвою вання до місця проведення слідчих дій іншим працівникам оВС має бути заборонена.
— розбіжності між датами затримання в рапортах працівників оВС та дати у постанові взяття під варту та книзі доставлених; — утримання затриманих осіб протягом усієї ночі в кімнаті для доставлених осіб .
— журнал надання медичного огляду ведеться не за формою або відсутній, записи не відповідають реальній кількості викликів медичного персоналу;
— в книзі обліку доставлених осіб систематично не фіксується інформація щодо того, куди поміщена особа після постанови суду, тобто, чи направлена вона в іТТ ;
На момент візиту мобільної групи вказані громадяни Молдови не були зареєстровані в жодному з журналів — ані в журналі відвідувачів, ані в журналі доставлених осіб. Їх пере бування в райвідділі не було належним чином зафіксоване, не було складено будь-яких про цесуальних документів про затримання, що було грубим порушенням прав зазначених гро мадян.
необоснованные отказ на свидания и получение передач
15. Забезпечити виконання вимог мВС України щодо ведення обліку осіб, які пе ребувають у службових приміщеннях райвідділу УмВС, контролювати повноту запов нення відповідного журналу. У разі відмови особи, яка залишає підрозділ, розписатися про наявність чи відсутність претензій, ввести в практику складення рапорту черговим
